Високий суд – спонсору має бути надана можливість надати пояснення перед відкликанням ліцензії

Високий суд у справі R (TJ Trading Express Limited) проти Державного секретаря Міністерства внутрішніх справ [2025] EWHC 1274 (Адміністративна юрисдикція) постановив, що перед відкликанням спонсорської ліцензії за недотримання вимог, Home Office повинно було надати підприємству можливість висловити свої пояснення у відповідь на висунуті звинувачення.

Позивачем є компанія, яка керує автозаправною станцією та магазином, і яка отримала ліцензію спонсора для найму кваліфікованих працівників 27 вересня 2022 року. Директором компанії є пан Джаягант Рагунатан, який також був користувачем рівня 1, тобто мав повноваження здійснювати дії щодо ліцензії компанії, зокрема — видавати сертифікати спонсорства.

15 листопада 2023 року пан Рагунатан видав сертифікат спонсорства пану Сівалінгаму на посаду керівника АЗС. Пан Сівалінгам є його зятем. У порушення відповідних вказівок характер їхніх родинних відносин не був повідомлений Міністерству внутрішніх справ (Home Office).

6 березня 2024 року Home Office відкликало спонсорську ліцензію компанії без попередження. Причинами були названі: передача сертифіката спонсорства близькому родичу, ненадання інформації про родинні стосунки, а також висновок Міністерства, що посада була створена винятково з метою сприяння отриманню дозволу на проживання паном Сівалінгамом.

Це визнано порушенням обов’язків спонсора, й у листі було вказано, що ліцензію відкликано. На той момент компанія спонсорувала трьох працівників.

Судовий перегляд

Позивач надав детальні докази у своєму листі перед поданням позову, включаючи письмові свідчення та інформацію про процес найму. Він стверджував, що вакансія була справжньою, і пан Сівалінгам був найнятий після належної процедури.

Позивач визнав, що припустився помилки, однак наполягав, що вона була ненавмисною, і що якби йому надали можливість висловити свою позицію до відкликання ліцензії, він би пояснив, що діяв добросовісно, намагаючись дотримуватись правил.

Позов базувався на принципі, що власникові ліцензії мала бути надана можливість відповісти на закиди з боку Міністерства внутрішніх справ. Аргументація спиралась, зокрема, на справи New London College проти Державного Секретаря Міністерства внутрішніх справ [2011] EWHC 856 (Admin) та Balajigari проти Державного Секретаря Міністерства внутрішніх справ [2019] EWCA Civ 673.

Суддя Гілл застосувала підхід зі справи R (New Hope Care Ltd) проти Державного Секретаря Міністерства внутрішніх справ [2024] EWHC 1270 (Aдміністративно) та зазначила, що, хоча керівництво допускає відкликання ліцензії без попередження, таке рішення може бути процесуально несправедливим за загальним правом за певних обставин.

Міністерство внутрішніх справ стверджувало, що справа не стосувалась звинувачень у нечесності, а отже, правила з Balajigari не мали застосовуватись. Вони наполягали, що керівництво дозволяло відкликати ліцензію винятково за порушення вимог спонсорства без обов’язку повідомляти про родинні зв’язки.

Суд із цим не погодився:

62. Твердження, що користувач рівня 1 видав CoS близькому родичу і не вніс відповідну відмітку у систему як частину схеми, що включає фіктивну вакансію, на мою думку, є звинуваченням у «неналежній поведінці», «недобросовісності» або «нечесності», навіть якщо це прямо не названо обманом. Отже, така ситуація підпадає під дію принципу зі справи Balajigari в [55].

Суд також відхилив довід Міністерства, що надання позивачеві можливості висловити свою позицію було б «безглуздим», адже результат залишився б той самий:

71. Тлумачення «безглуздого» як «безглуздого з огляду на силу доказів», як стверджував пан Біггс, суперечить усталеним принципам процесуальної справедливості. Як зазначив Апеляційний суд у справі Prestwick Care у [112], справедливість залежить від «характеру органу, що приймає рішення, типу рішення, яке має бути прийняте, і законодавчих чи інших рамок, у межах яких він діє». Це не може ґрунтуватися на односторонній оцінці доказів ще до того, як постраждала сторона мала можливість висловитися…

72. Крім того, таке тлумачення призвело б до значної невизначеності щодо того, чи має право особа на висловлення позиції у конкретному випадку. Це підірвало б суспільну довіру до «прозорої, передбачуваної системи, яка діє за об’єктивними критеріями»: EK (Кот-д’Івуар) на [31].

Суд також надав корисні зауваження (пункти 80–82) щодо того, як мають ухвалюватися рішення, пов’язані з нечесністю. Посадова особа Міністерства внутрішніх справ мала спочатку з’ясувати, «чи існують докази того, що спонсор діяв навмисно або нечесно», як цього вимагає керівництво. Потім вона повинна була пояснити, на підставі чого вважає, що вакансія була фіктивною й створена для сприяння перебуванню пана Сівалінгама у Великій Британії. Суд зазначивб що:

82. Аргументація у цій справі є поверхневою і подібна до тієї, що була у справі Supporting Care. У рішенні там не було чітко зазначено, на якій підставі державний секретар дійшов висновку, що невідповідність між описом роботи працівниці та її реальними обов’язками була результатом навмисного перебільшення ролі з метою сприяння її перебуванню в країні. З огляду на серйозність висновку про нечесність, потрібно було більше аргументації для дотримання вимог процесуальної справедливості: [137].